Перевал Панда (Таш-Рабат західний). Озеро Чатир-Куль.

Вранці дві години очікували коней. Вчора гід напився і сьогодні вся сім'я довго його будила. Приїхали до нас троє коней: 2 під баули, 1 - для провідника, а також вся його родина з бабусями, дідусями та діточками. Завантажили по 2 баула на коня і в 10-ій годині стартували. Як не дивно, але їхати без 25-кілограмових баулів значно легше. Відразу ж переходимо декілька разів вброд річку Таш-Рабат, і рухаємось в гору по стежкам.

Через декілька кілометрів стежка круто забирає вгору і повертає праворуч.
На бродах коні випереджають нас, але на більш рівних ділянках ми їдемо попереду.
Поступово набираємо висоту. Вище 3600 крутити педалі стає складніше - все частіше зустрічаються розсипи каміння і відчувається висота.

На привалі наш гід каже що поведе нас на перевал Панда 4030м (а не Таш-Рабат 3960м), бо з нього відкривається кращий краєвид на озеро.
Погоджуємось та приймаємо рішення йти через Панду, так ми зробимо невеличкий гачок, але краєвид з нього має бути кращий (про це було написано в одному звіті). Доходимо до розгалуження - стежка на перевал Таш-Рабат йде прямо, на перевал Панда уходить праворуч траверсуя гору. Висота 3800 і їхати вже неможливо, хоча стежка дуже добре набита але крутий схил і багато каміння.

На перевал заходимо у 2-ій годині дня. З перевала відкривається чудовий вигляд на озеро Чатир-Куль та назад та долину річки Таш-Рабат.
На перевалі забираємо велобаули та розраховуємось з гідом. Він каже, що в нього ще є яки і можна було б навіть ровери причепити на них зверху, а самим заїхати на конях. Залишаємо такий варіант на наступний раз, обідаємо та починаємо спуск.

Спуск занадто крутий - перші 150м по висоті спускаємось пішки, далі можна їхати. Дуже файний та технічний спуск! Стежка плавно повертає праворуч до юрт знизу, але нам треба ліворуч, в Аксайську долину. Десь на північному березі озера має бути стара дорога. Тому звертаємо зі стежки і їдемо вниз, в напрямку цієї дороги. Висота 3700м. Із рослинності є лише маленька сухенька травичка, по бездоріжжю їдеться легко! Гарні просторі краєвиди навкруги.

Виїжджаємо на дорогу. Попутний шквальний вітер і ми їдемо зі швидкістю до 30 км/год. Проте свято тривало не довго - дорога пішла наліво, ближче до хребта Ат-Баши. А нам треба перетнути всю долину озера Чатир-Куль з півночі на південь та приїхати на дорогу що йде повз кордон Киргизстан / Китай. Долину перерізає ріка Кейкагир, яка впадає в озеро. ЇЇ ми будемо сьогодні бродити. Але пізніше.
Зараз їдемо навпростець до точки впадіння ріки в Чатир-Куль. Тут вже нема жодних доріжок та стежок. Швидкість падає до 5-6 км/год, але їхати можна скрізь.

Позаду лишається хребет Ат-Баши

Через 1.5 години під'їжджаємо до ріки Кейкагир, але поблизу озера Чатир-Куль ріка дуже широка (>40м), дно - суто мул. Перейти неможливо.
Їдемо вверх по річці, і через 1км знаходимо дуже гарне місце для броду.

Легко переходимо річку і відразу ж стаємо на ночівлю. Навкруги відкриті простори, висота 3540, шалений вітер, лютий холод.
Але яка краса!